лігвище
ЛІГВИЩЕ, а, с. Те саме, що лігво. Він показав Шевченкові і його товаришеві місця вовчих лігвищ (Тулуб, В степу.., 1964, 208); - Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. - От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (Тулуб, Людолови, II, 1957, 403); - Спокійно, - сказав лейтенант, уважно оглядаючи лігвище під густими кущами, де, видно, ще зовсім недавно лежав бандит (Гончар, Новели, 1954, 34). * У порівн. - Позабивались по своїх хуторах, як по лігвищах... (Гончар, III, 1959, 221).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лігвище | лігвища |
Родовий | лігвища | лігвищ |
Давальний | лігвищу | лігвищам |
Знахідний | лігвище | лігвища |
Орудний | лігвищем | лігвищами |
Місцевий | на/у лігвищі | на/у лігвищах |
Кличний | лігвище | лігвища |