мартопляс
МАРТОПЛЯС, а, ч . 1. розм. Те саме, що вітрогін 1; жевжик (у 1 знач.). Колись Юпитер ненароком З Олимпа глянув і на нас; І кинув в Карфагену оком, Аж там троянський мартопляс... (Котл., І, 1952, 79).
2. заст. Фокусник, акробат, блазень. Дзеркало показало їй не то мавпу, не то мартопляса, а більш якогось пелехатого велетенського павука в чепчику, з людськими очима (Н.-Лев., І, 1956, 589); Приїхав [Тиміш] до Мирослава на вакації разом із мартоплясами, став мандрівним лицедієм, блазнював на базарі перед усією громадою... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мартопляс | мартопляси |
Родовий | мартопляса | мартоплясів |
Давальний | мартоплясові, мартоплясу | мартоплясам |
Знахідний | мартопляса | мартоплясів |
Орудний | мартоплясом | мартоплясами |
Місцевий | на/у мартоплясі, мартоплясові | на/у мартоплясах |
Кличний | мартоплясе | мартопляси |