марудити
МАРУДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. неперех. Робити щось довго, поволі, зволікаючи. [Молодший римлянин:] Яка нудота! Скоріше б вирок той! Чого марудять? (Л. Укр., II, 1951, 513).
2. перех. Те саме, що мучити; томити. Видно, що його то ганяло: або ж горілка марудила, або розмова про давнє не давала спокою (Мирний, III, 1954, 270); - Коли б не моя баба, не марудив би я збори своїми балачками (Стельмах, II, 1962, 23).
3. неперех. Те саме, що вередувати; капризувати. - Знаєте, гірш усього на світі я не люблю, коли молодий, здоровий, гарний чоловік отак нудить та марудить (Фр., III, 1950, 428).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | маруджу | марудимо |
2 особа | марудиш | марудите |
3 особа | марудить | марудять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марудитиму | марудитимемо |
2 особа | марудитимеш | марудитимете |
3 особа | марудитиме | марудитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | марудив | марудили |
Жіночий рід | марудила | |
Середній рід | марудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марудьмо | |
2 особа | марудь | марудьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | марудячи | |
Минулий час | марудивши |