мелодекламація
МЕЛОДЕКЛАМАЦІЯ, ї, ж. Художнє читання віршів або прози у супроводі музики. Щоб відтворити стиль і характер античної музики, композитор [М. Лисенко] вводить також мелодекламацію, супроводжувану перебором струн (Укр. клас. опера, 1957, 246); * Образно. [Гібсон:] Досить мелодекламації, люба дівчино. Від таких промов мені завжди тільки хочеться їсти (Собко, П'єси, 1958, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мелодекламація | мелодекламації |
Родовий | мелодекламації | мелодекламацій |
Давальний | мелодекламації | мелодекламаціям |
Знахідний | мелодекламацію | мелодекламації |
Орудний | мелодекламацією | мелодекламаціями |
Місцевий | на/у мелодекламації | на/у мелодекламаціях |
Кличний | мелодекламаціє | мелодекламації |