мензура
МЕНЗУРА, -и, ж. 1. Міра тривалості звука, такту в середньовічній багатоголосій музиці. 2. Різні виміри для визначення місць звукових отворів у духових, а також діаметра, довжини, натягу струн в інших інструментах. // Відстань між точками опори непритиснутої (відкритої) струни, довжина струни; довжина мензури впливає на такі властивості інструмента як звучання і зручність гри. 3. У фехтуванні – стиль фехтування, що зародився в Німеччині; його особливістю є відсутність переміщення; дуелянти стоять один проти одного, і діє лише зброя; мета мензури – виховання мужності, бій тривав до першої крові; заборонялося закривати очі; зараз поширений в деяких студентських клубах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мензура | мензури |
Родовий | мензури | мензур |
Давальний | мензурі | мензурам |
Знахідний | мензуру | мензури |
Орудний | мензурою | мензурами |
Місцевий | на/у мензурі | на/у мензурах |
Кличний | мензуро | мензури |