мер
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мер | мери |
Родовий | мера | мерів |
Давальний | мерові, меру | мерам |
Знахідний | мера | мерів |
Орудний | мером | мерами |
Місцевий | на/у мері, мерові | на/у мерах |
Кличний | мере | мери |
мера
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Мера | Мери |
Родовий | Мери | Мер |
Давальний | Мері | Мерам |
Знахідний | Меру | Мер |
Орудний | Мерою | Мерами |
Місцевий | на/у Мері | на/у Мерах |
Кличний | Меро | Мери |
мерти
МЕРТИ, мру, мреш, недок. 1. Умирати, гинути (переважно у великій кількості, масами). З щастя не мруть (Номис, 1864, № 1710); Чума з лопатою ходила, ..А люди біднії в селі, Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах Та й мруть (Шевч., II, 1953, 150); Пішли дощі, холоди. Люди на тиф почали хворіти й мерли, як мухи восени (Головко, II, 1957, 19); Пустить [літак] диму на садки, - Мруть від диму шкідники (Нех., Ми живемо... 1960, 36).
2. перен. Те саме, що завмирати 1. Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре (Номис, 1864, № 8758); Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить - що там мої діточки, як? А серце мре, непевна вона, чи діток застане живих і здорових (Вовчок, І, 1955, 28).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мру | мремо |
2 особа | мреш | мрете |
3 особа | мре | мруть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мертиму | мертимемо |
2 особа | мертимеш | мертимете |
3 особа | мертиме | мертимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мер | мерли |
Жіночий рід | мерла | |
Середній рід | мерло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мрімо | |
2 особа | мри | мріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мручи | |
Минулий час | мерши |