мерва
МЕРВА, и, ж., діал. М'ята, терта або зопріла солома. Лукина.. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (Н.-Лев., III, 1956, 358); Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч, перестоялих в цеберці помий та аміачних випарів від мерви, на якій, згорнувшись калачиком, лежало теля (Іщук, Вербівчани, 1961, 191).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мерва | мерви |
Родовий | мерви | мерв |
Давальний | мерві | мервам |
Знахідний | мерву | мерви |
Орудний | мервою | мервами |
Місцевий | на/у мерві | на/у мервах |
Кличний | мерво | мерви |