меса
МЕСА, и, ж. 1. Церковна відправа в католиків. - Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); Чути було й сухий, рипучий голос патера Петронія Ласки, що правив месу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 37).
2. Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст такої відправи, як правило, в супроводі органа або оркестру. Меса Баха; Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру. Музика, позивні, лемент мов, джази, меси... (Гончар, Тронка, 1963, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | меса | меси |
Родовий | меси | мес |
Давальний | месі | месам |
Знахідний | месу | меси |
Орудний | месою | месами |
Місцевий | на/у месі | на/у месах |
Кличний | месо | меси |