метушливий
МЕТУШЛИВИЙ, а, е. 1. Який багато метушиться; схильний до метушні. Метушливі хлоп'ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали на протилежний бік вулиці (Жур., Вечір.., 1958, 373); Я дивився в траву, на метушливу мурашку, що тягла кудись більше від себе .. яйце (Збан., Любов, 1957, 74); // Який свідчить про відсутність спокою, врівноваженості; безладний, поквапливий. Рухи його були непевні, метушливі (Руд., Остання шабля, 1959, 23).
2. Сповнений метушні. На палубі ані душі. Завжди галасливе і від скуки метушливе життя пароплава ще спало (Ірчан, II, 1958, 190); Гришка сп'явся на широку лутку вікна і довго дививсь на метушливий базар: перед вікнами школи стояли гончарі з посудом (Кос., Новели, 1962, 217); Вся ця забава в бойовисько була така рухлива й метушлива, що ми ледве встигли побачити, як раптом довга парникова рама опинилась біля муру і по ній, мов в'юн, вихопився Янек (Досв., Вибр., 1958, 154).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | метушливий | метушлива | метушливе | метушливі |
Родовий | метушливого | метушливої | метушливого | метушливих |
Давальний | метушливому | метушливій | метушливому | метушливим |
Знахідний | метушливий, метушливого | метушливу | метушливе | метушливі, метушливих |
Орудний | метушливим | метушливою | метушливим | метушливими |
Місцевий | на/у метушливому, метушливім | на/у метушливій | на/у метушливому, метушливім | на/у метушливих |