метчинг
МЕТЧИНГ, -а, ч. 1. Метод обліку та оцінювання підприємницького ризику; узгодження стратегії, плану проведення бізнес-операції усіма її учасниками. 2. Регулярне звіряння купівель та продаж біржовими дилерами і одержання підтвердження продавців і покупців по цінам та кількості контрактів у кожній угоді.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метчинг | метчинги |
Родовий | метчинга | метчингів |
Давальний | метчингові, метчингу | метчингам |
Знахідний | метчинг | метчинги |
Орудний | метчингом | метчингами |
Місцевий | на/у метчингу | на/у метчингах |
Кличний | метчингу | метчинги |