мигдалик
МИГДАЛИК, а, ч. 1.. Зменш.-пестл. до мигдаль. Від ласощів аж віття гнуться: Не знаєш, до чого й сунуться: Мигдалики і виноград, - Їси, їси, аж рад (Гл., Вибр., 1951, 75).
2. перев. мн. Залози, розташовані по боках піднебіння в глотці, схожі формою на мигдалевий горіх. Мигдалики у дітей починають розвиватися наприкінці першого року життя (Шк. гігієна, 1954, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мигдалик | мигдалики |
Родовий | мигдалика | мигдаликів |
Давальний | мигдаликові, мигдалику | мигдаликам |
Знахідний | мигдалик | мигдалики |
Орудний | мигдаликом | мигдаликами |
Місцевий | на/у мигдалику | на/у мигдаликах |
Кличний | мигдалику | мигдалики |