миркати
МИРКАТИ, аю, аєш, недок., розм . 1. Незрозуміле говорити; незадоволено бурчати. Миркав, миркав коло нього голова з писарем, та бачать, що ні в чім до нього присікатись, так і відпустили (Кв.-Осн., II, 1956, 130); У землянці було жарко. Поруч хропів Сагайда, він весь пашів і, миркаючи уві сні, щоразу закидав на Черниша важку, гарячу руку (Гончар, III, 1959, 25).
2. заст. Жебракувати. Дітки миркають без свитки й постолів, Канючать хліба шмат під вікнами з торбами... (Г.-Арт., Байки.., 1958, 128); Чоловік.. розіп'ється, попропивається, попід плотами валяється, а жінка з діточками пішли попідвіконню миркати (Кв.-Осн., II, 1956, 123).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | миркаю | миркаємо |
2 особа | миркаєш | миркаєте |
3 особа | миркає | миркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | миркатиму | миркатимемо |
2 особа | миркатимеш | миркатимете |
3 особа | миркатиме | миркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | миркав | миркали |
Жіночий рід | миркала | |
Середній рід | миркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | миркаймо | |
2 особа | миркай | миркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | миркаючи | |
Минулий час | миркавши |