миршавенький
МИРШАВЕНЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що миршавий. Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда або у миршавеньке козеня (Стор., І, 1957, 60); Молодий панок, .. щось миршавеньке, золотушне, із вишаруваною, як скло, лисиною, гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316); Його опуклі губи, над якими поп'явся сірий миршавенький пушок, випиналися так, мов хотіли когось поцілувати (Добр., Ол. солдатики, 1961, 38); - Добряче у них просо, - з виглядом справжнього знавця проказав Валерій. - А у нас миршавеньке, погано землю обробили і не пропололи як слід (Коп., Земля.., 1957, 34).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | миршавенький | миршавенька | миршавеньке | миршавенькі |
Родовий | миршавенького | миршавенької | миршавенького | миршавеньких |
Давальний | миршавенькому | миршавенькій | миршавенькому | миршавеньким |
Знахідний | миршавенький, миршавенького | миршавеньку | миршавеньке | миршавенькі, миршавеньких |
Орудний | миршавеньким | миршавенькою | миршавеньким | миршавенькими |
Місцевий | на/у миршавенькому, миршавенькім | на/у миршавенькій | на/у миршавенькому, миршавенькім | на/у миршавеньких |