мисник
МИСНИК, а, ч. Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті. - Що се він усе закида, що якби йому повік з нами жити, га? - Не знаю, таточку, - сказала Галочка, ставивши на мисник то миски, то тарілки (Кв.-Осн., II, 1956, 335); Данило скрадається до хати.., навпомацки знаходить на миснику хлібину (Стельмах, І, 1962, 558); - Голод - не тітка, зуби на мисник не покладеш (Бурл., Напередодні, 1956, 417); // Шафа з полицями для посуду і продуктів. Прийде мати з поля, всюди справно: понагодовано, понаповано, начиння перемите, і миски в миснику (Свидн., Люборацькі, 1955, 10); - Та хоч би ж олією помастив [хліб], он у миснику в риночці (Головко, II, 1957, 87); Терентій дістає з найвищої полиці мисника пляшку (Стельмах, І, 1962, 596).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мисник | мисники |
Родовий | мисника | мисників |
Давальний | мисникові, миснику | мисникам |
Знахідний | мисник | мисники |
Орудний | мисником | мисниками |
Місцевий | на/у миснику | на/у мисниках |
Кличний | миснику | мисники |