можновладець
МОЖНОВЛАДЕЦЬ, дця, ч. 1. Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. [Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, добрах - ми королі (Гр., II, 1963, 533); Зупинившись на узвишші, вони дивилися на це місто [Петербург] розкоші можновладців і злиденності трударів (Бурл., Напередодні, 1956, 129).
2. Особа, яка керує країною; правитель, володар (у 2 знач.). Після недавніх заколотів і повстань - государ, можновладець величезної країни, сахався людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 518); Не рахуватися з нею [Переяславською угодою], не зважати на її далекосяжну мету можновладці європейських держав уже не могли (Рад. Укр., 19.1 1964, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | можновладець | можновладці |
Родовий | можновладця | можновладців |
Давальний | можновладцеві, можновладцю | можновладцям |
Знахідний | можновладця | можновладців |
Орудний | можновладцем | можновладцями |
Місцевий | на/у можновладці, можновладцеві | на/у можновладцях |
Кличний | можновладцю | можновладці |