мокрінь
МОКРІНЬ, і, ж., розм. 1. Вогкість, дощова погода. Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (Тулуб, Людолови, II, 1957, 532).
2. Що-небудь мокре, вологе. Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу]. Сів біля мене - також на мокрінь - І закурив (Рильський, II, 1960, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мокрінь | мокріні |
Родовий | мокріні | мокріней |
Давальний | мокріні | мокріням |
Знахідний | мокрінь | мокріні |
Орудний | мокрінню | мокрінями |
Місцевий | на/у мокріні | на/у мокрінях |
Кличний | мокріне | мокріні |