монах
МОНАХ, а, ч . 1. Те саме, що чернець. В моїй каюті французькі монахи і турецький комерсант (Коцюб., III, 1956, 349); Ближче до рампи, за такою ж конторкою сидить ще один молодий, вродливий монах Микита з чорною борідкою на блідім обличчі (Коч., Я. Мудрий, 1946, 10).
2. перен., ірон., жарт. Про чоловіка, що живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник (у 1 знач.) самітник.
3. розм. Водоспуск у греблі. Стави обов'язково роблять спускні, з невеликим трубчастим водоспуском, так званим монахом, з допомогою якого легко регулювати водопостачання (Колг. енц., II, 1956, 391).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монах | монахи |
Родовий | монаха | монахів |
Давальний | монахові, монаху | монахам |
Знахідний | монаха | монахів |
Орудний | монахом | монахами |
Місцевий | на/у монаху, монахові | на/у монахах |
Кличний | монаху | монахи |