монета
МОНЕТА, и, ж . 1. Металевий грошовий знак. Дмитрик побіг далі, затискуючи в руці мідяну монету (Коцюб., І, 1955, 130); Він копнув носком черевика, нахилився й підняв монету в три центи (Кол., Терен.., 1959, 375); * У порівн. У хвилях Дніпра, мов срібні монети, заблискотіли зірки (Дмит., Розлука, 1957, 309).
2. збірн. Металеві гроші. В кінці Х - на початку XI ст. в Київській Русі стали карбувати монету (Іст. УРСР, І, 1953, 68); // розм. Взагалі гроші. [Вольдемар (розв'язно) :] Ну,.. пожартував ти зо мною вчора, досить! Гони монету (Мороз, П'єси, 1959, 317).
Розмінна монета -монети, призначені для розміну. У 1924 р. [в СРСР] була здійснена грошова реформа.. Вийшли нові грошові знаки - червінці, забезпечені золотом, а також розмінна срібна і мідна монета (Іст. УРСР, II, 1957, 252).
@ Платити (відплатити) такою (тією) самою монетою кому - відповідати комусь тим самим, таким же вчинком, ставленням. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися.. Здається, що й Дута платив Йойні такою самою монетою (Фр., IV, 1950,12); Брати (взяти) що за чисту монету - сприймати щось як істину, вважати за щиру правду. - Та ні, таки справді щось кава мені не смакує. Чи то, може, не ви самі варили? - Прошу не пити, коли не подобається! - з обуренням виривалася Маруся.. На початках вона брала ще то все за чисту монету (Хотк, II, 1966, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монета | монети |
Родовий | монети | монет |
Давальний | монеті | монетам |
Знахідний | монету | монети |
Орудний | монетою | монетами |
Місцевий | на/у монеті | на/у монетах |
Кличний | монето | монети |