моногамія
МОНОГАМІЯ, ї, ж. 1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія. Дикунству відповідав груповий шлюб, варварству - парний шлюб, цивілізації - моногамія (Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 59); Католиком пан Ба-довський був запеклим, проте він принципово розходився з римським папою щодо моногамії подружжя (Козл., Ю. Крук, 1957, 367).
2. У тварин - спаровування самця протягом одного або кількох сезонів з однією й тією самою самкою. Величні круторогі дикі барани.. творять герць.. за право моногамії (Досв., Гюлле, 1961, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | моногамія | моногамії |
Родовий | моногамії | моногамій |
Давальний | моногамії | моногаміям |
Знахідний | моногамію | моногамії |
Орудний | моногамією | моногаміями |
Місцевий | на/у моногамії | на/у моногаміях |
Кличний | моногаміє | моногамії |