монофелітство
МОНОФЕЛІТСТВО, -а, с. Релігійно-богословське вчення в християнстві, що виникло на початку VII ст. у Візантії, відповідно до якого Христос має дві природи – божественну і людську, але єдину божественну волю і одну енергію; монофелітство було спробою виробити компроміс між монофізитством, державною православною церквою і візантійським урядом; монофелітство було засуджено на VI Всесвітньому соборі (680 р. н.е.), який проголосив, що боголюдина має дві волі, причому його людська воля підпорядковується божественній; після цього собору вплив монофелітів ослабнув; з монофелітів на початку VIII століття виділилися мароніти, які в XVI столітті приєдналися до католицизму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монофелітство | монофелітства |
Родовий | монофелітства | монофелітств |
Давальний | монофелітству | монофелітствам |
Знахідний | монофелітство | монофелітства |
Орудний | монофелітством | монофелітствами |
Місцевий | на/у монофелітстві | на/у монофелітствах |
Кличний | монофелітство | монофелітства |