морфема
МОРФЕМА, и, ж ., лінгв. Найменша значуща частина слова (корінь, суфікс, префікс, флексія), що складається з однієї або кількох фонем. Домінуючою в давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов'янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (Рад. літ-во, 3, 1962, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морфема | морфеми |
Родовий | морфеми | морфем |
Давальний | морфемі | морфемам |
Знахідний | морфему | морфеми |
Орудний | морфемою | морфемами |
Місцевий | на/у морфемі | на/у морфемах |
Кличний | морфемо | морфеми |