мотузник
МОТУЗНИК, а, ч. Той, хто сучить, виготовляє мотузки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мотузник | мотузники |
Родовий | мотузника | мотузників |
Давальний | мотузникові, мотузнику | мотузникам |
Знахідний | мотузника | мотузників |
Орудний | мотузником | мотузниками |
Місцевий | на/у мотузнику, мотузникові | на/у мотузниках |
Кличний | мотузнику | мотузники |