мужва
МУЖВА, и, ж., збірн. 1. дорев., зневажл. Мужики, селяни. - мужва підійме носа, а в наших кишенях буде - свись! (Н.-Лев., IV, 1956, 27); [Єлисей:] Ну так же досадна, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (Крон., III, 1959, 284); Євмен Жлукто хапається за голову. Що робити, що робити, пане добродію? Мужва бастує, не виходить у поле, зреклася землі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 114).
2. перен., заст., зневажл., лайл. Про невихованих, неосвічених людей. Упершись поглядом, у стіну перед собою, він презирливо процідив крізь зуби: - Мужва!.. Мало їх тесали... (Руд., Вітер.., 1958, 89); - Графа Володимира Романовича Скаржинського не знаєте? Ех, ви ж ... мужва! (Донч., III, 1959, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мужва | мужви |
Родовий | мужви | мужв |
Давальний | мужві | мужвам |
Знахідний | мужву | мужви |
Орудний | мужвою | мужвами |
Місцевий | на/у мужві | на/у мужвах |
Кличний | мужво | мужви |