мурий
МУРИЙ, а, е. 1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть). Три голови мав пес сей мурий. Він на Енея загарчав (Котл., І, 1952, 134); Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Вовчок, І, 1955, 216); Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (Головко, І, 1957, 198).
2. Брунатний, із ластовинням (про обличчя). Воно [лице] у його стало аж муре, одні сірі очі світили, як у кота (Мирний, IV, 1955, 18); - Так, здаля, наче й хлопець нічого, - думав він, придивляючись до свого зображення.. А от на щоках мурі плями. Це розповзлося ластовиння (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мурий | мура | муре | мурі |
Родовий | мурого | мурої | мурого | мурих |
Давальний | мурому | мурій | мурому | мурим |
Знахідний | мурий, мурого | муру | муре | мурі, мурих |
Орудний | мурим | мурою | мурим | мурими |
Місцевий | на/у мурому, мурім | на/у мурій | на/у мурому, мурім | на/у мурих |