мурин
МУРИН, а, ч., рідко. Те саме, що негр. Мурин ніколи білим.. не буде (Номис, 1864, № 6154); Коли гляну, а якісь два мурини тягнуть Євлогія геть у якісь дебрі (Фр., IV, 1950, 161); Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами, де чатував його знайомий воротар-мурин (Тулуб, Людолови, І, 1957, 446); * У порівн. За ними [козаками] юрмилася сірома, чорна, як мурини, давно не стрижена, обшарпана, у вовчих шкурах, боса, а то й гола (Панч, Гомин. Україна, 1954, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мурин | мурини |
Родовий | мурина | муринів |
Давальний | муринові, мурину | муринам |
Знахідний | мурина | муринів |
Орудний | мурином | муринами |
Місцевий | на/у мурині, муринові | на/у муринах |
Кличний | мурине | мурини |
мурина
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мурина | мурини |
Родовий | мурини | мурин |
Давальний | мурині | муринам |
Знахідний | мурину | мурини |
Орудний | муриною | муринами |
Місцевий | на/у мурині | на/у муринах |
Кличний | мурино | мурини |