мізкування
МІЗКУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мізкувати. От простий, невчений чоловік [дядько], з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування - вибачайте (Коцюб., І, 1955, 466); Вони, попихкуючи цигарками, в пасмах сизого диму приглядалися до навіяних спогадів, що викликали асоціації, а ті породжували нові картини мізкування (Досв., Вибр., 1959, 359).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мізкування | мізкування |
Родовий | мізкування | мізкувань |
Давальний | мізкуванню | мізкуванням |
Знахідний | мізкування | мізкування |
Орудний | мізкуванням | мізкуваннями |
Місцевий | на/у мізкуванні | на/у мізкуваннях |
Кличний | мізкування | мізкування |