мінометний
МІНОМЕТНИЙ, а, е. Прикм. до міномет. Після шаленого мінометного й артилерійського вогню пішли фашисти в атаку (Вишня, І, 1956, 310); Захар зрозумів, що противник звідкись зручно спостерігає за його просуванням і керує мінометним обстрілом (Ле, Право.., 1957, 116); // Озброєний мінометами. Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін (Гончар, III, 1959, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мінометний | мінометна | мінометне | мінометні |
Родовий | мінометного | мінометної | мінометного | мінометних |
Давальний | мінометному | мінометній | мінометному | мінометним |
Знахідний | мінометний, мінометного | мінометну | мінометне | мінометні, мінометних |
Орудний | мінометним | мінометною | мінометним | мінометними |
Місцевий | на/у мінометному, мінометнім | на/у мінометній | на/у мінометному, мінометнім | на/у мінометних |