міцніючий
МІЦНІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до міцніти. Згуртування соціалістичних держав у єдиний табір, його міцніюча єдність і безупинно зростаюча могутність забезпечують повну перемогу соціалізму і комунізму в рамках усієї системи (Програма КПРС, 1961, 17); Нині вже немає єдиної, всеосяжної системи капіталізму, а є два світи: міцніючий з кожним роком світ соціалізму і дряхліючий світ капіталізму (Ком. Укр., 4, 1960, 83); Він піймав у темряві її руку. Міцно стис.., чула, як від цього гарячого, дедалі міцніючого потиску їй починає паморочитись голова (Гончар, II, 1959, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | міцніючий | міцніюча | міцніюче | міцніючі |
Родовий | міцніючого | міцніючої | міцніючого | міцніючих |
Давальний | міцніючому | міцніючій | міцніючому | міцніючим |
Знахідний | міцніючий, міцніючого | міцніючу | міцніюче | міцніючі, міцніючих |
Орудний | міцніючим | міцніючою | міцніючим | міцніючими |
Місцевий | на/у міцніючому, міцніючім | на/у міцніючій | на/у міцніючому, міцніючім | на/у міцніючих |