мічений
МІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мітити1. - Так це ж хлібина також моя! - А вона в тебе що, мічена? (Тют., Вир, 1964, 288); За теслярами, грабарями прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. В походах мічений рубцями, - Митець народний і солдат (Нагн., Пісня.., 1949, 135); // у знач. прикм. Юрко догадувався, що господар грав міченими картами, але протестувати не насмілювався (Чорн., Визвол. земля, 1959, 92).
^ Мічені атоми - атоми, що відрізняються від інших атомів того самого хімічного елемента радіоактивністю й масою або лише масою. З допомогою мічених атомів тепер можна стежити як за фізичними, так і за хімічними перетвореннями речовин (Наука.., 5, 1956, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мічений | мічена | мічене | мічені |
Родовий | міченого | міченої | міченого | мічених |
Давальний | міченому | міченій | міченому | міченим |
Знахідний | мічений, міченого | мічену | мічене | мічені, мічених |
Орудний | міченим | міченою | міченим | міченими |
Місцевий | на/у міченому, міченім | на/у міченій | на/у міченому, міченім | на/у мічених |