мішкувато
МІШКУВАТО. Присл. до мішкуватий. Певне, людина, протягом десятиріч звикаючи до військової форми, так уже потім і не здобуває смаку до цивільного одягу, і він завжди обвисає на ній, сидить якось мішкувато (Руд., Остання шабля, 1959, 533); Товстун оглянувся, уздрів крізь віконце зелену кофточку і, якусь мить повагавшись, мішкувато посунувся з машини (Гур., Через замети, 1961, 24).