міщанка
МІЩАНКА, и, ж. Жін. до міщанин. - Мене прозивають міщанкою (вона була донька горожанина таки з того містечка, але тепер уже пані), а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі (Март., Тв., 1954, 190); Напроти доктора на лаві сидять якісь дві жінки, з вигляду крамарки або багаті міщанки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 412); Ні, ні, моя жінка не якась там міщанка... Це в неї після війни... Це минеться (Мур., Бук. повість, 1959, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міщанка | міщанки |
Родовий | міщанки | міщанок |
Давальний | міщанці | міщанкам |
Знахідний | міщанку | міщанок |
Орудний | міщанкою | міщанками |
Місцевий | на/у міщанці | на/у міщанках |
Кличний | міщанко | міщанки |