набуття
НАБУТТЯ, я, с . Дія за знач. набути, набувати11, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану "господарську " підготовку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 76); Широке впровадження комплексної механізації ферм і набуття тваринниками високої кваліфікації сприятиме підвищенню продуктивності праці (Рад. Укр., 30.1 1962, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набуття | |
Родовий | набуття | |
Давальний | набуттю | |
Знахідний | набуття | |
Орудний | набуттям | |
Місцевий | на/у набутті | |
Кличний | набуття |