навмисний
НАВМИСНИЙ, НАУМИСНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Все це надзвичайне, таємниче і немов навмисне (Смолич, II, 1958, 13); За зовнішньою стриманістю, навмисною суворістю тону у віршах М. Бажана відчувається палкий романтичний пафос (Іст. укр. літ., II, 1956, 87).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | навмисний | навмисна | навмисне | навмисні |
Родовий | навмисного | навмисної | навмисного | навмисних |
Давальний | навмисному | навмисній | навмисному | навмисним |
Знахідний | навмисний, навмисного | навмисну | навмисне | навмисні, навмисних |
Орудний | навмисним | навмисною | навмисним | навмисними |
Місцевий | на/у навмисному, навмиснім | на/у навмисній | на/у навмисному, навмиснім | на/у навмисних |