навратитися
НАВРАТИТИСЯ, ачуся, атишся, док., розм. 1. Пристати до кого-небудь, вимагаючи чи добиваючись чогось. Навративсь, як собака.
2. Задумати, вирішити що-небудь зробити. [Настя:] І люблю ж я тебе [Хомо] за твій характер... Вже як навратишся на що, ніхто тебе не зіб'є на своє (К.-Карий, II, 1960, 182); Гриць навратився не доторкатись до страви (Добр., Ол. солдатики, 1961, 75).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наврачуся | навратимося |
2 особа | навратишся | навратитеся |
3 особа | навратиться | навратяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навратився | навратилися |
Жіночий рід | навратилася | |
Середній рід | навратилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навратімося | |
2 особа | навратися | навратіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навратившись |