навстіж
НАВСТІЖ, розм. НАСТІЖ, присл. До кінця, на всю широчінь. Наша мати перед нами Відчинила навстіж брами (Щог., Поезії, 1958, 331); В кімнаті всі вікна були поодчинені настіж (Н.-Лев., І, 1956, 200); Ворота були розчинені навстіж, а стежка од воріт до порога добре прометена (Л. Янов., І, 1959, 316); Край веранди, у відчинених навстіж дверях стайні тупцювали коні, хрумкаючи корм (Гончар, III, 1959, 191); Піднявшись східцями, Ольга увійшла в широкі, довгі, відчинені настіж сіни (Вільде, Сестри.., 1958, 110); // Широко відчинений. Ворота до Бондарихи у двір одчинені, двері в хату - теж навстіж (Вас., II, 1959, 206); На ганку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого, двері стояли навстіж (Гончар, Таврія, 1957, 388).
@ Душа навстіж у кого - хто-небудь відвертий, щирий. Добре, мабуть, оцьому Тимошеві - душа навстіж... (Жур., Даша, 1961, 53).