напиндючитися
НАПИНДЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. 1. Набрати пихатого, бундючного вигляду. - Я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторнішу рясу, трохи напиндючивсь та й пішов (Н.-Лев., І, 1956, 126); - Я не хочу, щоб мною командували боягузи! - напиндючився Дулькевич (Загреб., Європа 45, 1959, 104).
2. Тс саме, що надутися 4. Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився, вийняв з кишені газету й почав нишком читати (Н.-Лев., V, 1966, 161).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напиндючуся | напиндючимося |
2 особа | напиндючишся | напиндючитеся |
3 особа | напиндючиться | напиндючаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | напиндючився | напиндючилися |
Жіночий рід | напиндючилася | |
Середній рід | напиндючилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | напиндючмося | |
2 особа | напиндючся | напиндючтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | напиндючившись |