напитий
НАПИТИЙ, а, е, розм. 1. Який багато, досхочу напився, випив чого-небудь; напоєний. - Кажеш, Кузьмо, не пропадемо? - Ніколи в світі! - весело одгукнувся Кузьма. - Ситі-напиті будемо і ніс у табаці (Головко, II, 1957, 479).
2. П'яний, нетверезий. Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитий (Коцюб., II, 1955, 310).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напитий | напита | напите | напиті |
Родовий | напитого | напитої | напитого | напитих |
Давальний | напитому | напитій | напитому | напитим |
Знахідний | напитий, напитого | напиту | напите | напиті, напитих |
Орудний | напитим | напитою | напитим | напитими |
Місцевий | на/у напитому, напитім | на/у напитій | на/у напитому, напитім | на/у напитих |