наплутувати
НАПЛУТУВАТИ, ую, уєш, недок.. НАПЛУТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Гр.).
2. тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь. В своїм оповіданні вона багато наплутала (Коцюб., І, 1955, 456); [Артур:] Я дуже боюся збитись, щось наплутати, нарешті я можу зіпсувати всю справу якимсь недоречним словом (Собко, П'єси, 1958, 117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплутую | наплутуємо |
2 особа | наплутуєш | наплутуєте |
3 особа | наплутує | наплутують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплутуватиму | наплутуватимемо |
2 особа | наплутуватимеш | наплутуватимете |
3 особа | наплутуватиме | наплутуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наплутував | наплутували |
Жіночий рід | наплутувала | |
Середній рід | наплутувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплутуймо | |
2 особа | наплутуй | наплутуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наплутуючи | |
Минулий час | наплутувавши |