напнутий
НАПНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напнути 1 - 3. Проти вікон стояли рядками п'яльця, на них було міцно напнуте біле, тонке, як шовк, сукно (Н.-Лев., II, 1956, 97); Ця пісня в душі моїй, знаю. Бринить, наче напнута туго струна (Перв., II, 1958, 74); Рипів сніг під колесами напнутих халабудами возів (Хор., Незакінч. політ, 1960, 3); У руках Шовкун тримав туго напнуті віжки (Гончар, III, 1959, 233); Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати (Коцюб., І, 1955, 123); // напнуто, безос. присудк. сл. Коли напнуто було дах і поставлено на місце вікна без шибок, дітлахи вже нізащо не хотіли вертатися й на одну ніч до землянки (Ю. Янов., Мир, 1956, 277).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напнутий | напнута | напнуте | напнуті |
Родовий | напнутого | напнутої | напнутого | напнутих |
Давальний | напнутому | напнутій | напнутому | напнутим |
Знахідний | напнутий, напнутого | напнуту | напнуте | напнуті, напнутих |
Орудний | напнутим | напнутою | напнутим | напнутими |
Місцевий | на/у напнутому, напнутім | на/у напнутій | на/у напнутому, напнутім | на/у напнутих |