НАПОСЛІДОК, присл., розм. Під кінець, після всього. - Та що, може би ми вже спати пішли? - сказав напослідок Іван (Фр., І, 1955, 161); Поблискує ["Москвич"] біля радгоспних майстерень, де батько ще щось виточує та підпилює напослідок (Гончар, Тронка, 1963, 179).