напівдикий
НАПІВДИКИЙ, а, е. 1. Не зовсім дикий; з ознаками дикості. За вікнами обкому воркували напівдикі голуби (Логв., Літа.., 1960, 154); Напівдикі степові коні не одразу скорялися людині (Тулуб, В степу.., 1964, 319).
2. перен. Недостатньо культурний, цивілізований; відсталий. Ремо відчував свою безсилість у цім середовищі напівдикого суспільства, де.. ніхто не вміє одрізнити місяця від сонця (Досв., Гюлле, 1961, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напівдикий | напівдика | напівдике | напівдикі |
Родовий | напівдикого | напівдикої | напівдикого | напівдиких |
Давальний | напівдикому | напівдикій | напівдикому | напівдиким |
Знахідний | напівдикий, напівдикого | напівдику | напівдике | напівдикі, напівдиких |
Орудний | напівдиким | напівдикою | напівдиким | напівдикими |
Місцевий | на/у напівдикому, напівдикім | на/у напівдикій | на/у напівдикому, напівдикім | на/у напівдиких |