наслання
НАСЛАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. наслати12. * У порівн. Тихий степовий городок.. тепер виник на нашому шляху як наслання чогось недоброго й зловіщого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 7).
2. Те, що, за забобонними уявленнями, ніби роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь. - Це якесь наслання. Це пороблено (Март.,Тв., 1954, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наслання | наслання |
Родовий | наслання | наслань |
Давальний | насланню | насланням |
Знахідний | наслання | наслання |
Орудний | насланням | насланнями |
Місцевий | на/у насланні | на/у насланнях |
Кличний | наслання | наслання |