насміх
НАСМІХ, у, ч. Те саме, що насмішка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Фр., II, 1950, 89); Не раз душа його - чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, - щеміла від чужих глузливих насміхів (Кол., Терен.., 1959, 8); Лісорубів, видно, прикро вразив насміх кондуктора над старим (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | насміх | насміхи |
Родовий | насміху | насміхів |
Давальний | насміхові, насміху | насміхам |
Знахідний | насміх | насміхи |
Орудний | насміхом | насміхами |
Місцевий | на/у насміху | на/у насміхах |
Кличний | насміху | насміхи |