наспіл
НАСПІЛ, присл. 1. Спільно, для спільного обробітку (про поле). - Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (Н.-Лев., IV, 1956, 223).
2. Те саме, що споловини. - Візьмеш усе моє поле наспіл: собі забереш половину хліба, а половину звезеш в мій тік (Н.-Лев., IV, 1956, 193); - Отож на жердці висять непопрані мішечки, попріють чисто від землі, а я ж на них наспіл коноплі брала... (Л. Янов., І, 1959, 56).