незмушений
НЕЗМУШЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що невимушений. Рясно лунали незлобиві, радісні вигуки, лагідно-бадьорі розмови та вільний, незмушений сміх (Вас., II, 1959, 10); Я сипав дотепи, махав кашкетом, Я був незмушений, я червонів, Не певен був, яких воно поетам В таких випадках уживати слів (Рильський, II, 1960, 127).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незмушений | незмушена | незмушене | незмушені |
Родовий | незмушеного | незмушеної | незмушеного | незмушених |
Давальний | незмушеному | незмушеній | незмушеному | незмушеним |
Знахідний | незмушений, незмушеного | незмушену | незмушене | незмушені, незмушених |
Орудний | незмушеним | незмушеною | незмушеним | незмушеними |
Місцевий | на/у незмушеному, незмушенім | на/у незмушеній | на/у незмушеному, незмушенім | на/у незмушених |