незрячий
НЕЗРЯЧИЙ, а, е. 1. Позбавлений здатності бачити; сліпий. [Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч): ] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (Коч., П'єси, 1951, 156); Дід підвів незрячі очі, пожував губами і вдарив по струнах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47); Провідниця посадила незрячу жінку біля вікна (Роб. газ., 13. XI 1964, 2); // Який свідчить про те, що хтось не бачить. Сидів [Іван] і поглядом своїм незрячим упирався в курний шлях (Кол., Терен.., 1959, 66); // у знач. ім. незрячий, чого, ч.; незряча, чої, ж. Сліпа людина. - А ти, дівчино, посидь краще коло незрячого... (Ю. Янов., І, 1954, 183).
2. перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається. Горе з вами, Раби незрячії! Кого? Кого благаєте, благії, Раби незрячії, сліпії! Чи ж кат помилує кого? (Шевч., II, 1963, 287); Життя гуде навкруг, як дзвін, серця людські гарячі живуть, хвилюються, а він якийсь глухий, незрячий... (Шер., Дружбою.., 1954, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | незрячий | незряча | незряче | незрячі |
Родовий | незрячого | незрячої | незрячого | незрячих |
Давальний | незрячому | незрячій | незрячому | незрячим |
Знахідний | незрячий, незрячого | незрячу | незряче | незрячі, незрячих |
Орудний | незрячим | незрячою | незрячим | незрячими |
Місцевий | на/у незрячому, незрячім | на/у незрячій | на/у незрячому, незрячім | на/у незрячих |