неминущий
НЕМИНУЩИЙ, а, е. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається і т. ін.; вічний, постійний. Є одначе в минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним, берегти як святиню і заповісти майбутньому, як нетлінний знак доблесті своїх предків, як дар їх нащадкам (Довж., III, 1960, 74); Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили і неминущого, невичерпного змісту (Мал., Думки.., 1959, 45); В цьому могутньому пристрасному викривальному пафосі величезна сила художнього слова Шевченка, його неминуще світове значення й для своєї і для наступної епохи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неминущий | неминуща | неминуще | неминущі |
Родовий | неминущого | неминущої | неминущого | неминущих |
Давальний | неминущому | неминущій | неминущому | неминущим |
Знахідний | неминущий, неминущого | неминущу | неминуще | неминущі, неминущих |
Орудний | неминущим | неминущою | неминущим | неминущими |
Місцевий | на/у неминущому, неминущім | на/у неминущій | на/у неминущому, неминущім | на/у неминущих |