непокоїтися
НЕПОКОЇТИСЯ, оюся, оїшся, недок. Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання, занепокоєння; хвилюватися. Бабуся непокоїлася, бо вже давно не бачила внуків від доньки (Мак., Вибр., 1954, 276); В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою (Тют., Вир, 1964, 73); * Образно. Глухо зітхали хвилі, білі чайки непокоїлись над озером (Гончар, Новели, 1954, 47).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непокоюся | непокоїмося |
2 особа | непокоїшся | непокоїтеся |
3 особа | непокоїться | непокояться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непокоїтимуся | непокоїтимемося |
2 особа | непокоїтимешся | непокоїтиметеся |
3 особа | непокоїтиметься | непокоїтимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | непокоївся | непокоїлися |
Жіночий рід | непокоїлася | |
Середній рід | непокоїлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | непокоїтїймося | |
2 особа | непокоїтїйся | непокоїтїйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | непокоячись | |
Минулий час | непокоївшись |