нерозум
НЕРОЗУМ, у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість. Більшого нерозуму, більшої шкоди для революції, яку чинять "ліві" революціонери, не можна собі й уявити! (Ленін, 31, 1951, 34); Загине та неволя, котру тепер прості люди причиняють самим собі: чи то з нерозуму, чи з самолюбства (Фр., XVI, 1955, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нерозум | нерозуми |
Родовий | нерозуму | нерозумів |
Давальний | нерозумові, нерозуму | нерозумам |
Знахідний | нерозум | нерозуми |
Орудний | нерозумом | нерозумами |
Місцевий | на/у нерозумі | на/у нерозумах |
Кличний | нерозуме | нерозуми |