нерозуміючий
НЕРОЗУМІЮЧИЙ, а, е. 1. Який не розуміє, не усвідомлює чого-небудь. Всі низько поклонилися. Нерозуміючим дітям матері руками нахиляли голову, нашіптуючи: кланяйся панові (Мирний, III, 1954, 308).
2. Який виражає нерозуміння. Зустрілися їх погляди: Романів - ласкавий, голублячий, Ксенин - несміливо допитливий, нерозуміючий... (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 65); Він нерозуміючими очима дивився на маленьку дірочку, що так далеко була від заповітного яблучка - центра мішені (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нерозуміючий | нерозуміюча | нерозуміюче | нерозуміючі |
Родовий | нерозуміючого | нерозуміючої | нерозуміючого | нерозуміючих |
Давальний | нерозуміючому | нерозуміючій | нерозуміючому | нерозуміючим |
Знахідний | нерозуміючий, нерозуміючого | нерозуміючу | нерозуміюче | нерозуміючі, нерозуміючих |
Орудний | нерозуміючим | нерозуміючою | нерозуміючим | нерозуміючими |
Місцевий | на/у нерозуміючому, нерозуміючім | на/у нерозуміючій | на/у нерозуміючому, нерозуміючім | на/у нерозуміючих |